У часи шпаг і перуків, пишних фраків з квітчастими лацканами, коли джентльмени носили оборки і золоті мереживні жилети з падуасу і тафти, у Глостері жив собі кравець.
Він сидів у вікні маленької крамнички на Вестгейт-стріт, схрестивши ноги на столі, з ранку до вечора.
Цілими днями, поки було світло, він шив і викроював, викроював атлас, помпадур і лютні; речі мали дивні назви і коштували дуже дорого за часів кравця з Глостера.
![The Tailor](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/2_8-tb.jpg)
Але хоча він шив для своїх сусідів вишуканий шовк, сам він був дуже, дуже бідний – маленький дідок в окулярах, з прищуленим обличчям, старими кривими пальцями і в зношеному костюмі.
![Waistcoats for Mice](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/4_11-tb.jpg)
Він кроїв свої пальта без відходів, відповідно до свого вишитого полотна; це були дуже маленькі частини і шматки, які валялися на столі – “Занадто вузькі для чогось, хіба що жилетки для мишей”, – сказав кравець.
![Well-dressed Miss](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_12-tb.jpg)
Одного холодного дня перед Різдвом кравець почав шити пальто з вишневого кордового шовку, розшитого братками і трояндами, і атласну жилетку кремового кольору, обшиту марлею і зеленим камвольним ситцем, – для мера Глостера.
Кравець працював і працював, і розмовляв сам із собою. Він міряв шовк, крутив його, крутив, крутив, обрізав ножицями; стіл був завалений відрізами вишневого кольору.
“Зовсім не широка, і розрізана навхрест; зовсім не широка; китиці для мишей і стрічки для натовпу! Для мишей!” – сказав кравець з Глостера.
Коли сніжинки впали на маленькі свинцеві шибки і погасили світло, кравець закінчив свою денну роботу; весь шовк і атлас лежали розрізані на столі.
![Waistcoats for Mice](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_15-tb.jpg)
Дванадцять шматків для пальта і чотири шматки для жилета; кишенькові клапани, манжети, гудзики – все було в порядку. На підкладку для пальта була тонка жовта тафта, а на петлиці для жилета – вишневий твіст. І все було готове до зшивання вранці, все відміряне і достатнє – за винятком того, що не вистачало лише одного мотка вишневого крученого шовку.
Кравець вийшов зі своєї майстерні надвечір, бо не спав там ночами; зачинив вікно і замкнув двері, а ключ забрав. Ніхто не жив там вночі, крім маленьких коричневих мишей, і вони вбігали і вибігали без жодного ключа!
Адже за дерев’яними шпалерами всіх старих будинків у Глостері є маленькі мишачі сходи і потаємні двері-пастки; і миші бігають від будинку до будинку цими довгими вузькими проходами; вони можуть бігати по всьому місту, не виходячи на вулиці.
![Down the Street](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_16-tb.jpg)
Але кравець вийшов зі своєї крамниці і пошкандибав по снігу додому. Він жив зовсім поруч, на Коледж-Корт, біля входу в Коледж-Грін; і хоча це був невеликий будинок, кравець був такий бідний, що винаймав лише кухню.
Він жив сам зі своїм котом, якого звали Сімпкін.
![Waistcoats for Mice](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_19-tb.jpg)
Тепер цілими днями, поки кравець був на роботі, Симпкін сам господарював у домі; а ще він дуже любив мишей, хоч і не давав їм атласу для пальт!
“Мяу?” – сказав кіт, коли кравець відчинив двері. “Мяу?”
Кравець відповів: “Симпкіне, ми з тобою заробимо статок, але я втомлений до нестями. Візьми цю крупу (це наші останні чотири копійки) і, Симпкіне, візьми порцеляновий глечик, купи хліба, молока і ковбаси. І, Симпкіне, на останню копійку з наших чотирьох копійок купи мені один шматок шовку вишневого кольору. Але не загуби останньої копійки з чотирьох, Симпкіне, а то я буду дуже засмучений, просто розчавлений через те, що у мене немає більше вишневих шовкових ниток для сюртука”.
![Asleep by the Fire](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_20-tb.jpg)
Тоді Симпкін знову сказав: “Мяу?”, взяв крупу і пшонку і вийшов у темряву.
Кравець дуже втомився і почав хворіти. Він сів біля вогнища і почав розмовляти сам з собою про це чудове пальто.
“Я зароблю собі статок, – думав він, – мер Глостера одружується на Різдво вранці, і він замовив пальто і вишитий жилет, підбиті жовтою тафтою, і цієї тафти вистачить; залишилося не більше клаптиків, ніж на мишачі приманки——”
І кравець почав, аж раптом, перервавши його, з комода, що стояв на другому кінці кухні, донеслося кілька дрібних звуків—
Ціп-ціп, ціп-ціп, ціп-ціп, ціп-ціп-ціп!
“Що б це могло бути?” – запитав кравець з Глостера, скочивши зі стільця. Комод був заставлений посудом і калачами, тарілками з вербовими візерунками, чайними чашками і горнятками.
![Under the tea-cup](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_23-tb.jpg)
Кравець перетнув кухню і зупинився біля комода, прислухаючись і дивлячись крізь окуляри. Знову з-під чайної чашки долинали ці кумедні звуки –
Ціп-ціп, ціп-ціп, ціп-ціп, ціп-ціп-ціп!
“Це дуже дивно”, – сказав кравець з Глостера і підняв перевернуту догори дном чайну чашку.
![Lady Mouse](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_24-tb.jpg)
З неї вийшла маленька жива мишка і зробила реверанс кравцеві! Потім вона стрибнула з комода і сховалася під шпалерами.
Кравець знову сів біля вогню, зігріваючи свої бідні замерзлі руки і бурмочучи собі під ніс——
“Жилет викроєний з персикового атласу з тамбурним швом і бутонами троянд з прекрасного шовку з муліне. Чи мудро я зробив, що довірив свої останні чотири копійки Симпкіну? Сто двадцять петельок вишневого кольору!”
Але в ту ж мить з комода донеслися інші дрібні звуки:
Ціп-ціп, ціп-ціп, ціп-ціп, ціп-ціп-ціп!
“Це щось надзвичайне!” – сказав кравець з Глостера і перевернув ще одну чашку з чаєм, що стояла догори дном.
![Gentleman Mouse](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_27-tb.jpg)
З неї вийшла маленька мишка-джентльмен і вклонилася кравцю!
І тут з усіх куточків комода почувся хор маленьких постукувань, що звучали разом і відповідали одне одному, наче жуки-годинники у старій, поїденій черв’яками віконниці
Ціп-ціп, ціп-ціп, ціп-ціп, ціп-ціп-ціп!
А з-під чайних чашок, з-під мисок і тазиків вискакували все нові й нові мишенята, які стрибали з комода й під шпалери.
![More Mice](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_28-tb.jpg)
Кравець сів біля вогнища і почав нарікати: “Сто двадцять петельок з шовку вишневого кольору! Треба закінчити до полудня суботи, а сьогодні вже вечір вівторка. Чи правильно було випускати на волю цих мишей, які, безсумнівно, є власністю Симпкіна? На жаль, я пропав, бо не маю більше ниток!”
Мишенята знову вийшли на волю, послухали кравця і звернули увагу на візерунок чудового пальта. Вони перешіптувалися між собою про тафтяну підкладку і про маленькі жилети для мишок.
А тоді всі разом побігли проходом за шпалерами, пищали й гукали одна до одної, перебігаючи від хати до хати; і коли Симпкін повернувся з глечиком молока, на кравецькій кухні не лишилося жодної миші!
![Simpkin is back](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_31-tb.jpg)
Симпкін відчинив двері і вскочив у кімнату зі злим “Г-р-р-мяу!”, як кіт, що розсердився, бо він ненавидів сніг, і сніг був у його вухах, і сніг був у його комірі на потилиці. Він поклав хліб і ковбасу на комод і понюхав.
“Симпкіне, – сказав кравець, – де мої нитки?”
Але Симпкін поставив на комод глечик з молоком і підозріло подивився на чайні чашки. Він хотів на вечерю маленьку товсту мишку!
“Симпкіне, – сказав кравець, – де мої нитки?”
![Hiding the Twist](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_32-tb.jpg)
Але Симпкін сховав маленький пакуночок потайки в чайнику, плюнув і загарчав на кравця; і якби Симпкін умів говорити, він би запитав: “Де моя мишка? “Де моя МИШКА?”
“На жаль, я пропав!” – сказав кравець з Глостера і сумно пішов спати.
Цілу ніч Симпкін нишпорив по кухні, заглядав у шафи, під шпалери, у чайник, куди він сховав нитки, але так і не знайшов мишу!
Щоразу, коли кравець бурмотів і розмовляв уві сні, Симпкін казав: “Мяу-гер-р-в-ш-ш!” і видавав дивні жахливі звуки, як це роблять коти вночі.
Бідолашний старий кравець був дуже хворий на лихоманку, він крутився на своєму ліжку з чотирма стовпчиками, а уві сні все бурмотів: “Більше немає ниток! Більше немає ниток!”
Цілий день він прохворів, і наступного дня, і наступного; а що ж станеться з вишневим пальтом? У кравецькій крамниці на Вестгейт-стріт вишиті шовк і атлас лежали розкроєні на столі, двадцять дірочок для гудзиків, і хто ж прийде їх зашивати, коли вікно загратоване, а двері наглухо замкнені?
![Sewing](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_35-tb.jpg)
Але це не заважає маленьким коричневим мишенятам; вони без жодних ключів забігають і вибігають з усіх старих будинків Глостера!
![Tailor is Ill](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_36-tb.jpg)
За дверима люди з базару вийшли, продираючись крізь сніг, щоб купити гусей та індиків і спекти різдвяні пироги; але для Симпкіна та бідолашного старого кравця з Глостера не буде різдвяної вечері.
Кравець прохворів три дні і ночі, а потім настала ніч перед Різдвом, дуже пізня ніч. Місяць піднявся над дахами і димарями і зазирнув через браму в Коледж-Корт. У вікнах не світилося, в будинках не чути було жодного звуку; все місто Глостер міцно спало під снігом.
І все ж таки Симпкін хотів своїх мишей, і він нявкав, стоячи біля ліжка з чотирма стовпчиками.
![Simpkin Leaves the House](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_39-tb.jpg)
Але саме в старій казці всі звірі можуть розмовляти в ніч перед Різдвом і вранці (хоча дуже мало людей чують їх або знають, що саме вони говорять).
Коли соборний годинник пробив дванадцять, пролунала відповідь – як відлуння дзвонів, – і Симпкін почув її, вийшов з дверей кравця і побрів по снігу.
З усіх дахів, фронтонів і старих дерев’яних будинків Глостера долинали тисячі веселих голосів, які співали старі різдвяні пісні – всі старі пісні, які я коли-небудь чув, і деякі, яких я не знаю, наприклад, дзвіночки Віттінгтона.
![Simpkin in the Snow](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_40-tb.jpg)
Першими і найгучніше прокричали півні: ” Пані, вставайте, печіть пироги!”
“Ох, дзинь, дзинь, дзинь, дзинь!” – зітхнув Симпкін.
І ось на горищі запалали вогні, почулися звуки танців, а з усіх боків прибігли коти.
“Гей, дзинь, дзинь, кіт зі скрипкою! Всі коти в Глостері – крім мене”, – сказав Симпкін.
Під дерев’яними карнизами шпаки і горобці співали про різдвяні пироги; галки прокинулися на вежі собору; і хоча була середина ночі, співали дрозди і малинівки; повітря було сповнене маленьких щебечущих мелодій.
![Hungry Simpkin](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_43-tb.jpg)
Але все це дуже дратувало бідолашного голодного Симпкіна!
Особливо його дратували якісь маленькі пронизливі голоси з-за дерев’яної решітки. Я думаю, що це були кажани, бо у них завжди дуже тоненькі голоси – особливо на чорному морозі, коли вони розмовляють уві сні, як Кравець з Глостера.
Вони сказали щось таємниче, що звучало так—
“Дзижчить синя муха, гуде бджола,
Дзижчить і дзижчить, вони плачуть, і ми теж!”
і Симпкін пішов геть, нашорошивши вуха, наче у нього в капелюсі сиділа бджола.
![Chattering Mice](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_44-tb.jpg)
З кравецької крамниці у Вестгейті долинало світло, і коли Симпкін підкрався, щоб зазирнути у вікно, воно було повне свічок. Почулося цокання ножиць і клацання ниток, а маленькі мишачі голосочки співали голосно і весело—
“Чотири і двадцять кравців
пішли ловити равликів,
А найкращий з них
Не хотів торкатись їх хвостiв,
Вона виставила роги.
Як маленька корівка,
Тікайте, кравці, тікайте! А то вона вас усіх зараз з’їсть!”
І мишачі голосочки без паузи знову заспівали.
“Просій вівсянку міледі,
Змели борошно для пані,
Поклади в каштан,
Нехай постоїть годину——”
![Simpkin Cannot Get In](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_47-tb.jpg)
“”Мяу!” Мяу!” – перебивав Симпкін і шкрябав у двері. Але ключ був під подушкою кравця, і він не міг потрапити всередину.
Мишенята тільки засміялися і спробували іншу пісеньку
“Три мишенятка сіли прясти,
Йшла кицька повз і заглянула.
Що ви робите, мої маленькі?
Робимо пальта для панів.
Може, мені зайти і обірвати ваші нитки?
О, ні, пані Кицько, ви ж нам голови відкусите!”
” Мяу! Мяу!” – кричав Симпкін. “Хей, дзинь, дзинь?” – відповіли маленькі мишенята.
“Хей дзинь, дзинь, котику!
Лондонські купці носять багряницю;
Шовк на комірі, золото на подолі,
Так весело марширують вони!”
![Clicking Thimbles](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_48-tb.jpg)
Вони клацали наперстками, відмічаючи час, але жодна з пісень не сподобалася Симпкіну; він сопів і нявкав біля дверей крамниці.
“А потім я купив
Піпкін і Попкін,
Сліпкін і Слопкін,
І все за одну монетку——
і поклав на кухонний комод!” – сказали грубі маленькі мишенята.
” Мяу! Дряп! Дряп!” – штовхався Симпкін на підвіконні, а маленькі мишенята, що сиділи всередині, скочили і почали одночасно кричати тоненькими щебечучими голосочками: “Більше немає нитки! Більше немає нитки!” І вони зачинили віконниці і вигнали Симпкіна на вулицю.
Але крізь щілини у віконницях він все одно чув клацання наперстків і мишачі голосочки, що співали
“Більше немає нитки! Більше немає нитки!”
![Sleeping Peacefully](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_51-tb.jpg)
Симпкін вийшов з крамниці і попрямував додому, розмірковуючи в думках. Він знайшов бідолашного старого кравця без лихоманки, який мирно спав.
Тоді Симпкін навшпиньки взяв з чайника маленький клаптик шовку і подивився на нього при місячному світлі, і йому стало дуже соромно, що він такий поганий у порівнянні з цими хорошими маленькими мишенятами!
Коли кравець прокинувся вранці, перше, що він побачив на клаптиковій ковдрі, був моток вишневого крученого шовку, а біля його ліжка стояв розкаяний Симпкін!
![Back to the Shop](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_52-tb.jpg)
“На жаль, я зовсім пропав, – сказав кравець з Глостера, – але у мене є мої нитки!”
Сонце світило на снігу, коли кравець встав, одягнувся і вийшов на вулицю, а перед ним біг Симпкін.
На димарях свистіли шпаки, співали дрозди та малинівки – але вони співали свої власні звуки, а не ті слова, що співали вночі.
“Ну от, – сказав кравець, – у мене є нитки, але ні сил, ні часу не вистачить, щоб зробити одну-єдину петельку, бо сьогодні Різдво!”. Мер Глостера одружується опівдні, а де його вишневий сюртук?”
Він відчинив двері маленької крамнички на Вестгейт-стріт, і Симпкін вбіг туди, наче кіт, який чогось очікує.
Але там нікого не було! Навіть маленької коричневої мишки!
Дошки були виметеними; маленькі кінчики ниток і клаптики шовку були прибрані і зникли з підлоги.
![Beautifullest Coat](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_55-tb.jpg)
А на столі – о, радість! вигукнув кравець – на тому місці, де він залишив розкроєну тканину, лежав прекрасний готовий плащ і чудовий жилет.
![No More Twist](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_57-tb.jpg)
На лицьовій стороні плаща були троянди і братки, а жилет був вишитий маками і волошками.
Все було готово, окрім однієї-єдиної вишневої дірочки для гудзика, і там, де її не вистачало, був прикріплений клаптик паперу з такими словами, написаними дрібненьким, крихітним почерком
“БІЛЬШЕ НЕМАЄ НИТКИ”.
І відтоді почалася удача кравця з Глостера; він став дуже сильним і дуже багатим.
![Ruffles and Cuffs](https://ririro.com/wp-content/uploads/2022/06/3_58-tb.jpg)
Він шив найпрекрасніші жилети для всіх багатих купців Глостера і для всіх прекрасних джентльменів з усієї країни.
Ніхто не бачив таких рюшів, таких вишитих манжетів і лацканів! Але найбільшим тріумфом були його гудзики.
Стібки в тих гудзиках були такі акуратні, що диву даєшся, як їх міг прошити старий чоловік в окулярах, з кривими старими пальцями і кравецьким наперстком.
Стібки в тих петлицях були такі маленькі, такі маленькі, що здавалося, ніби їх зробила маленька мишка!