Казка про Рудого і Квашеного

Looking in the shop window

Якось у селі була крамничка. Над вітриною висіла назва “Рудий і Квашений”.

Це була маленька крамничка, саме такого розміру, як для ляльок – Люсінда і Джейн, ляльки-кухарки, завжди купували продукти в Рудого й Квашеного.

Прилавок всередині був на зручній для кроликів висоті. У Рудого й Квашеного продавали червоні плямисті кишенькові хусточки по пенні три фартинги.

Вони також продавали цукор, тютюн і галоші.

Власне, хоча це була така маленька крамничка, в ній продавалося майже все – за винятком кількох речей, які потрібно купити поспіхом, як-от шнурки, шпильки та відбивні з баранини.

Власниками крамнички були Рудий і Квашений. Рудий був жовтим котом, а Квашений – тер’єром.

Кролики завжди трохи боялися Квашеного.

Ginger and Pickles
Ginger looking after mice

Крамничку також оберігали миші – тільки миші трохи боялися Рудого.

Рудий зазвичай просив Квашеного обслужити мишей, бо він казав, що у нього від цього слинка тече з рота.

“Мені нестерпно дивитися, – казав він, – як вони виходять через двері зі своїми маленькими пакуночками”.

“Я відчуваю те ж саме до щурів, – відповів Квашений, – Але ж не годиться нам їсти своїх власних клієнтів, бо тоді вони підуть від нас у магазин Табіти”.

“Навпаки, вони нікуди не підуть”, – похмуро відповів Рудий.

(Табіта Твічіт тримала єдину крамницю в селі. Вона не давала кредитів).

Mice
Hedgehog

Рудий і Квашений давали необмежений кредит.

“Кредит” означає, що коли покупець купує шматок мила, замість того, щоб витягнути гаманець і заплатити за нього, каже, що заплатить іншим разом.

А Квашений робив глибокий уклін і промовляв: “Із задоволенням, мадам”, і все це було записано в книзі.

Покупці приходили знову й знову і накуповували багато всякої всячини, незважаючи на те, що вони побоювалися Рудого й Квашеного.

Але в так званій “касі” немає грошей.

Ledger, till, scales
The customers came in crowds every day

Покупці приходили натовпами щодня і купували багато, особливо ті, хто любив цукерки. Але грошей завжди не вистачало; вони ніколи не платили, хіба що пенні за м’яту.

Але продажі були величезні, у десять разів більші, ніж у Табіти Твічіт.

Ginger and Pickles were obliged to eat
their own goods

Оскільки грошей завжди не вистачало, Рудий і Квашений були змушені їсти свій власний товар.

Квашений їв печиво, а Рудий – сушену тріску.

Вони їли їх при свічках після закриття крамниці.

Ginger and Pickles look out the door

Коли настало 1 січня, грошей все ще не було, і Квашений не зміг купити ліцензію для собаки.

“Це дуже погано, я боюся поліції, – сказав Квашений.

“Ти сам винен, що ти тер’єр; мені не потрібна ліцензія, як і Кепу, собаці породи коллі”.

“Це дуже незручно, я боюся, що мене викличуть. Я марно намагався отримати ліцензію в кредит на пошті”, – сказав Квашений. “Там повно поліцейських. Я зустрів одного з них, коли повертався додому”.

“Давай ще раз надішлемо рахунок Семюелю Віскерсу, Рудий, він винен 22.9 за бекон”.

“Я не вірю, що він взагалі має намір платити, – відповів Рудий.

Illustration

“І я впевнений, що Ганна Марія щось краде— Де всі крекери з кремом?”

“Ти ж їх сам з’їв”, – відповів Рудий.

Mice

Рудий і Квашений усамітнилися в задній кімнаті.

Вони почали рахувати. Вони рахували суми, і суми, і суми, і суми.

“Семюель Віскерс має рахунок довжиною з його хвіст; він купив унцію і три чверті тютюну з жовтня.”

“Скільки буде коштувати сім фунтів масла за 1/3, паличка воску для сургучу і чотири сірники?”

” Знову розішли всі рахунки всім”, – відповів Рудий.

They added up sums and sums, and sums
There was an envelope lying on the counter, and a policeman writing in a note-book!

Через деякий час вони почули шум у крамниці, наче щось штовхнули у двері. Вони вийшли з задньої кімнати. На прилавку лежав конверт, а поліцейський щось писав у блокноті!

У Квашеного мало не стався припадок, він гавкав, гавкав, гавкав і кидався навтьоки.

“Укуси його, Квашений! Укуси його!” – кричав Рудий за бочкою з цукром, – “він же просто німецька лялька!”

Поліцейський продовжував писати у своєму блокноті; двічі він брав олівець до рота, а одного разу вмочив його в патоку.

Квашений гавкав до хрипоти. Але поліцейський не звертав на це уваги. У нього були очі-намистинки, а каска була зашита стібками.

But still the policeman took no notice

Врешті-решт, під час свого останнього маленького пориву Квашений побачив, що крамниця порожня. Поліцейський зник.

Але конверт залишився.

Ginger and Pickles
"it is the rates and taxes, £3 19 11-3/4."

“Ти думаєш, що він пішов за справжнім живим поліцейським? Боюся, що це повістка”, – сказав Квашений.

“Ні, – відповів Рудий, який відкрив конверт, – це тарифи і податки, £3 19 11-3/4”.

“Це остання крапля, – сказав Квашений, – давай закриємо крамницю”.

Вони зачинили віконниці і пішли. Але вони не поїхали з цього району. Насправді деякі люди шкодують, що вони не пішли далі.

Ginger and Pickles

Рудий живе в яру. Я не знаю, чим він займається, він виглядає здоровим і задоволеним.

Ginger is living in the warren.
Pickles is at present a gamekeeper.

Квашений зараз працює єгерем.

The closing of the shop caused great inconvenience.

Закриття крамниці спричинило великі незручності. Табіта Твічіт одразу ж підняла ціни на все на півпенні; і продовжувала відмовляти в кредиті.

Звичайно, є торгові вози – різник, продавець риби і Тімоті Бейкер.

Але людина не може прожити з насіння, бісквітах і булочках з маслом – навіть якщо бісквіти такі ж смачні, як у Тімоті!

Of course there are the tradesmen's carts—the butcher, the fish-man and Timothy Baker.

Через деякий час містер Джон Дормаус і його дочка почали продавати м’ятні палички і свічки.

Але вони не тримали “самопальних”; а щоб нести одну семидюймову свічку, потрібно п’ять мишей.

After a time Mr. John Dormouse and his daughter began to sell peppermints and candles.
Besides—the candles which they sell behave very strangely in warm weather.

До того ж – свічки, які вони продають, дуже дивно поводяться в теплу погоду.

And Miss Dormouse refused to take back the ends when they were brought back to her with complaints.

І міс Дормаус відмовлялася приймати кінці, коли їй приносили їх зі скаргами.

А коли скаржилися містеру Джону Дормаусу, він залишався в ліжку і нічого не говорив, окрім “дуже затишно”, а це не найкращий спосіб вести бізнес.

And when Mr. John Dormouse was complained to, he stayed in bed.
The poster really was most 'ticing.

Тому всі були раді, коли Саллі Хенні Пенні розіслала друкований плакат про те, що вона збирається знову відкрити магазин – “Розпродаж у Хенні”! Великий кооперативний розпродаж! Все за пенні! Приходьте купувати, приходьте пробувати, приходьте купувати!”

Плакат справді був дуже привабливим.

There was a rush upon the opening day.

У день відкриття був справжній наплив людей. Магазин був переповнений покупцями, а на бляшанках з печивом сиділи натовпи мишей.

Саллі Хенні Пенні дуже хвилюється, коли їй намагаються відрахувати здачу, і наполягає на тому, щоб їй заплатили готівкою; але вона цілком необразлива.

There is something to please everybody.

І вона підготувала чудовий асортимент вигідних пропозицій.

Тут знайдеться щось для кожного.


Downloads